Профспілка «Освіта» при КТ «Підкрепа» провела загальнонаціональне опитування «Освіта 2026: спектр реформи», яке показало, що голос болгарського вчителя має бути в центрі майбутньої освітньої політики, заявив голова профспілки д-р Юліян Петров.
Він нагадав, що Міністерство освіти і науки (МОН) розпочало серію дебатів, у яких профспілка активно відстоює позицію вчителів і подає конкретні стратегічні пропозиції.
«Зміни в освітній системі приречені на провал, якщо їх ухвалюють без людей, які щодня несуть відповідальність за болгарську школу — вчителів», — наголосив Петров. Саме тому профспілка визначила найважливіші проблеми та короткострокові й довгострокові рішення, яких очікує вчительська спільнота. В анкеті пріоритети розташували за значущістю.
На перше місце поставлено потребу в реальній відповідальності батьків, включно із застосуванням фінансових та адміністративних санкцій за грубе порушення шкільних правил з боку учнів. Другий пріоритет — скорочення змісту, фактологічного навантаження та обсягу навчального матеріалу. Третій за значущістю — можливість виключення учня за систематичні й численні порушення.
Інші ключові меседжі вчительської спільноти:
- потреба в дієвих механізмах та ефективній політиці захисту вчителя від професійного вигорання;
- повна заборона використання телефонів у школі;
- запровадження оцінки за дисципліну;
- дотримання шкільних правил через реальні інструменти;
- зміна політики щодо спеціальної підтримки;
- чіткий регламент і етика спілкування вчителя з батьками та установами;
- активізація виховної ролі педагога.
Дані опитування показують, що основні очікування щодо реформи пов’язані з відповідальністю батьків, дисципліною, захистом учителя та зменшенням навчального навантаження. Ось конкретні показники довіри до професії: 87,5 відсотка учасників вважають, що довіра до вчителя дуже низька, тоді як лише 4,7 відсотка оцінюють її як відмінну.
Понад 90% вважають оцінювання педагога лише за документами однією з найбільших помилок. Тільки 7,6% визначають цей підхід як добрий. Загалом 95,3 відсотка респондентів зазначають, що вчитель виконує невластиві йому адміністративні, соціальні, медичні та охоронні функції, які не мають стосунку до суті професії.
Кілька команд МОН стверджують, що паперова тяганина зменшується. Проте лише 1,8% учителів реально відчувають зниження адміністративного навантаження, а понад 95% не бачать жодного суттєвого полегшення. Найяскравіше виражена одностайність — цілих 98 відсотків — щодо надання вчителю більших повноважень у питаннях дисципліни та більшої відповідальності батьків.
Вчительська спільнота категорична щодо фінансування. 97% не схвалюють рішення уряду скоротити частку ВВП на освіту з 4,5 до 4 відсотків на 2027 рік. 63,6% заявляють, що не готові чекати до 2030 року на 125% середньої брутто-зарплати. 25% виявляють толерантність до невиконання цього зобов’язання перед учителями.
Переважна більшість учителів вважає, що зміни в освіті відбуваються несподівано, без чіткої стратегії й планування — лише 4,3 відсотка вважають, що система виконує свою стратегічну місію. Так само масове несхвалення викликає виключення вчителів і директорів із комісій з обрання директорів; лише 2,9 відсотка приймають нинішній статус-кво.
У дискусії щодо підручників 63,1 відсотка не бачать майбутнього освіти в обмеженні до одного обов’язкового підручника або підтримують ще вільнішу модель. Щодо повернення восьмого класу як завершального етапу базової освіти 61,4 відсотка підтримують цей крок, а 24,3 відсотка проти. Є підтримка й щодо оплати праці вчителя-методиста з боку установи — проти висловилися лише 11,1 відсотка.
Щодо предмета «Чесноти й релігії» 51,3 відсотка вважають, що він виконає свою місію утвердження толерантності та людяності, тоді як 35,2 відсотка сумніваються в цьому. Закон про державний бюджет забороняє підвищення кваліфікації поза школою. 75,1% вважають, що ця заборона зашкодить процесу підвищення кваліфікації та утриманню молодих учителів у професії. Лише 19% вважають, що вона не матиме впливу.
Один із найтривожніших сигналів полягає в тому, що 95,8 відсотка вважають, що школа втрачає свою історичну місію й перетворюється на «фабрику соціальних послуг», тоді як лише 3,6 відсотка переконані, що сучасна школа зберегла свою місію.
Опитування окреслює чіткі меседжі: вчитель хоче реальних інструментів і повноважень для підтримання дисципліни та наполягає на більшій відповідальності батьків. Педагоги категорично відкидають скорочення коштів на освіту, перевантаження невластивими функціями та відсутність чіткої стратегії й послідовності у змінах.
Найважливіший висновок опитування полягає в тому, що педагогічні працівники очікують реформи не з більшою кількістю адміністрування й фіктивної політики, а з більшою довірою, реальними повноваженнями, дієвою дисципліною, відповідальністю батьків та державним пріоритетом освіти. «Адже успішну освітню реформу не можна здійснити замість учителів — її можна здійснити лише разом із ними», — підсумовує д-р Юліян Петров.